Як довела практика багатьох успішних підприємств різних форм власності, дешевше вкласти кошти у реалізацію заходів безпеки праці, особливо при проєктуванні виробництва, ніж потім витрачати їх на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

До безпеки технологічних процесів усіх суб’єктів господарювання, що створюють/можуть створювати вибухонебезпечне середовище, висуваються відповідні вимоги.

Обов’язки роботодавця щодо забезпечення безпеки працівників при роботі у вибухонебезпечних середовищах закріплені у НПАОП 0.00-7.12-13 «Вимоги до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах», затвердженому наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 5 червня 2013 року № 317 (далі — Вимоги).

---

Вимоги встановлюють відповідний механізм створення безпечних умов праці в робочих зонах, де існує потенційна можливість виникнення вибухонебезпечного середовища під час виконання робіт. По суті, такий механізм полягає в реалізації комплексу превентивних заходів безпеки, що й створює безпечні умови праці та унеможливлює виникнення вибухонебезпечного середовища (або надає можливість мінімізувати наслідки виникнення такого середовища).

Обов’язки роботодавця, щодо створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, закріплені в ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. у № 2694-ХІІ (далі — Закон). Своєю чергою, законодавство зобов’язує і працівника (незалежно від того, на яких саме роботах він зайнятий) виконувати нормативи охорони праці (ця вимога зазначена в ст. 14 Закону).

Роботи, при проведенні яких існує потенційна можливість виникнення вибухонебезпечного середовища, належать до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15. Такі роботи зазначені й в додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» від 26 жовтня 2011 р. № 1107 (далі — Порядок).

Устатковання, пов’язане з виробництвом (виготовленням), використанням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, застосуванням, утилізацією чи знешкодженням вибухопожежонебезпечних речовин, включене до Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.

Як подбати про безпечне виконання робіт у потенційно вибухонебезпечному середовищі

1

 Роботодавцю треба отримати документ дозвільного характеру, для проведення робіт та/або експлуатації устатковання, що можуть потенційно створити вибухонебезпечне середовище:

• дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
• та/або декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці за процедурою відповідно до Порядку (ст. 21 Закону).

2

 Роботодавець, під час працевлаштування працівника (крім трудового договору про дистанційну, надомну роботу), повинен ознайомити його з результатами атестації його робочого місця в частині, що стосується:

• умов праці, наявності на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливих наслідків їх впливу на здоров’я;
• прав працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.

3

 Працівник, який виконуватиме роботи у потенційно вибухонебезпечному середовищі має пройти:

а) попередній медичний огляд (відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 р. № 246);

б) психофізіологічну експертизу (ч. 3 ст. 5 Закону);

в) спеціальне навчання і перевірку знань; інструктажі з питань охорони праці; стажування або дублювання на робочому місці (відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15).

РЕКОМЕНДУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЯ
з посібником з охорони праці та пожежної безпеки № 3-2022
«Медогляди — що має знати спеціаліст з ОП»
Замовляйте за телефоном 0 800 219 977

4

 Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки (відповідно до Порядку затвердження програм навчання та інструктажів з питань пожежної безпеки, організації та контролю за їх виконанням, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 5 грудня 2019 р. № 1021).

Слід врахувати, що такі заходи, як медичний огляд, навчання та перевірка знань з охорони праці та пожежної безпеки в процесі роботи працівника повинні організовуватися, оплачуватися роботодавцем і проводитися з періодичністю, визначеною чинним законодавством України.

5

 Працівник до початку виконання своїх обов’язків повинен бути забезпечений:

• належними засобами індивідуального захисту (відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29 листопада 2018 р. № 1804);
• відповідними справними та безпечними засобами праці (відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 р. № 67).

6

 Роботодавець:

• має виконати відповідні заходи для запобігання виникненню вибухонебезпечного середовища (див. рисунок 1).
• на випадок допущення вибуху на виробництві має передбачити заходи щодо мінімізації наслідків такої події (див. рисунок 2).

Національним стандартом України ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорії приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою» передбачено такий розподіл категорій за вибухопожежною небезпекою:

• приміщення та будинки — за категоріями А, Б, В, Г та Д;
• зовнішні установки — за категоріями Аз , Бз , Вз , Гз та Дз (від найбільш вибухопожежонебезпечної категорії А (Аз) до найменш небезпечної категорії Д (Дз).

Роботодавець повинен виконати класифікацію робочих приміщень за категоріями вибухопожежної та пожежної небезпеки. Після визначення категорій приміщень вони розподіляються за зонами.

Біля входу в приміщення, в якому існує небезпека виникнення вибухонебезпечного середовища, повинен бути розміщений напис «Вибухонебезпечна зона класу ___» та знаки заборони й попереджувальні знаки відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. № 1262.

Всередині такого приміщення на видному місці розташовують:

• план-схему евакуації людей на випадок аварії (вибуху);
• інструкцію щодо правил поведінки персоналу під час проведення евакуації.

На робочих місцях працівників, які виконують роботи у вибухопожежонебезпечних приміщеннях, розміщуються копії інструкцій з охорони праці, в яких повинен бути передбачений окремий розділ, який визначає конкретні правила (заходи) для запобігання вибуху та забезпечення захисту працівників від нього, якщо аварійна ситуація була допущена.

Дистанційна робота: що врахувати у трудовому договорі та про безпеку при розташуванні вибухонебезпечного обладнання поза межами підприємства

Останні кілька років наша країна переживає нові виклики, такі як державний карантин, воєнний стан. Але для підтримки економіки суб’єкти мають продовжувати працювати в нових для них умовах. Трудове законодавство також зазнало змін, зокрема, Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (далі — КЗпП) було доповнено статтею 60², що надала визначення терміну «дистанційна робота», а також окреслила принципи організації такої роботи.

У зв’язку із цим постали питання щодо організації безпечних умов праці при виконанні роботи у такому форматі.

Відповідно до ст. 14 Закону, при виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи. Разом із тим, у ст. 153 КЗпП зазначено, що у разі укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу, роботодавець не відповідає за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Одночасно за роботодавцем зберігається обов’язок щодо систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці та протипожежної безпеки, зміст якого визначає характер та особливості обладнання та засобів праці, які надані роботодавцем працівнику для виконання роботи поза межами підприємства. Інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 р. № 913-21 було затверджено типову форму трудового договору про дистанційну роботу (далі — договір).

Зміст договору не є вичерпним, роботодавець в залежності від реальних умов може доповнювати його іншими пунктами. Наприклад, незайвим було б передбачити забезпечення працівника відповідними засобами індивідуального захисту при роботі у потенційно вибухонебезпечному середовищі. І, звісно ж, вимоги щодо допуску до виконання дистанційної роботи, в цьому випадку, аналогічні вимогам щодо допуску до робіт підвищеної небезпеки, які ми розглянули вище.

Слід зауважити, що при дистанційній формі роботи може постати питання щодо можливості/неможливості проведення контролю за дотриманням правил безпеки працівником при виконанні робіт. Тому, враховуючи всі особливості організації такої форми роботи, стає очевидним, що при розташуванні вибухонебезпечного обладнання поза межами підприємства, скоріш за все, роботодавець не зможе забезпечити повною мірою реалізацію періодичних заходів, спрямованих на попередження інцидентів, аварій та нещасних випадків. Поясню чому.

Справа у тому, що чинним законодавством це питання не врегульовано, зокрема:

• в ст. 14 Закону зазначено, що при виконанні роботи за трудовим договором про дистанційну роботу, про надомну роботу працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому, а роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної або надомної роботи;
• в ст. 13 Закону:

– при виконанні дистанційної роботи роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи;

– при укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем.

Враховуючи власну практику з охорони праці, я б рекомендувала роботодавцям не застосовувати дистанційну форму роботи для працівників, чия робота пов’язана зі значним ризиком для життя (особливо, якщо експлуатується обладнання підвищеної небезпеки).

1

Запровадження зазначених превентивних заходів допоможе зберегти життя та здоров’я працівників на виробництві.

2

Виникнення аварій, нещасних випадків, особливо з тяжкими наслідками, безумовно, має негативний вплив на репутацію суб’єкта господарювання і, таким чином, може позначитися на його фінансовому результаті (прибутку), так само як і виконання заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації (на відновлення/ремонт обладнання та/або приміщення; лікування, реабілітацію постраждалого/постраждалих внаслідок нещасного випадку на виробництві).