Якби їх вчили так, як треба… Незнання закону призводить до судової тяганини

  1. Обставини нещасного випадку
  2. Хто відповідальний за каліцтво поліцейського
  3. Чи були розроблені заходи щодо усунення причин нещасного випадку
  4. Рішення суду першої інстанції

Як свідчать окремі факти, далеко не всі посадовці Національної поліції України приділяють належну увагу вивченню нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема, Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 р. № 1346 (далі — Порядок № 1346). Не завжди переймаються дотриманням букви Закону під час кваліфікації нещасних випадків з підлеглими, не підвищують свій професійний рівень, не читають з цією метою спеціальних періодичних видань. В той же час, на шпальтах зазначених засобів масової інформації часто аналізуються типові недоліки в проведенні розслідування причин та обставин нещасних випадків, їх кваліфікації, визначення відповідальних осіб тощо. Про недоліки, що були допущені під час розслідування та кваліфікації нещасного випадку в одному з підрозділів Національної поліції (далі — НП) України та пов’язану з цим судову тяганину дізнаєтесь далі.

Нотатки про їхні порядки: як з потерпілого робили «цапа-відбувайла»

28 грудня 2018 р., приблизно о 10 год. 40 хв, під час несення служби з охорони громадського порядку на вулиці одного з міст Луганської області, що знаходиться на підконтрольній Україні території, сержант поліції батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного управління (далі — ГУ) НП України в області А. послизнувся на слизькій поверхні тротуарної плитки, що була вкрита льодом, і впав. Оскільки самостійно підвестися не міг, то напарник потерпілого Н. відтягнув його в бік, після чого викликав швидку допомогу та повідомив про нещасний випадок заступника командира взводу. У травматологічному відділенні міської лікарні у поліцейського виявили ушкодження правої гомілки зі зміщенням фрагментів.

За інформацією лікувально-профілактичного закладу, де надавалася медична допомога, слідів алкоголю у крові потерпілого не було виявлено.

З 28.12.2018 р. по 14.01.2019 р. А. перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні, а з 15.01.2019 р. — на амбулаторному, при відомчій поліклініці.

Керівництво підрозділів поліції в місті та області упродовж місяця, після нещасного випадку, вживало заходів щодо з’ясування обставин та причин травмування поліцейського, визначення винуватців тощо.

Проведення службового розслідування

28.12.2018 р. командир батальйону звернувся до начальника ГУНП України в області з рапортом, в якому попросив за фактом нещасного випадку з поліцейським провести службове розслідування.

29.12.2018 р., наказом начальника ГУНП України в області, таке розслідування було призначено. В наказі зазначалося, що його метою є повне і всебічне з’ясування обставин отримання травми, можливого порушення дисципліни, встановлення його причин та умов вчинення, а також наявності в тому вини потерпілого. Відповідно до цього наказу, службове розслідування було покладено на дисциплінарну комісію у складі 5 посадових осіб. Голові комісії доручалося у встановленому порядку та у відведені строки подати на затвердження висновок про наслідки службового розслідування; у разі виявлення дисциплінарного проступку — підготувати проєкт наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

Висновок дисциплінарної комісії

26.01.2019 р. дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з сержантом поліції А. стався виключно внаслідок особистої необережності та недотримання заходів особистої безпеки під часу руху по слизькому тротуару. А тому нею це було розцінено як дисциплінарне правопорушення. На думку членів комісії, поліцейського слід було б притягнути до дисциплінарної відповідальності, однак, враховуючи його сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, на підставі ч. 11 ст. 19 Дисциплінарного статуту НП України, в даному випадку доцільно обмежитися попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни в подальшому. 28.01.2019 р. цей висновок було затверджено ГУНП України в області.

Призначення комісії з розслідування нещасного випадку

4.02.2019 р. наказом командира батальйону ГУНП України в області було, нарешті, призначено комісію з розслідування нещасного випадку. Особливо дивуватися з приводу такого тривалого розриву між отриманням травми і створенням комісії, покликаної упродовж трьох діб провести з’ясування причин та обставин нещасного випадку, визначити відповідальних за нього осіб тощо не доводиться, оскільки Порядком № 1346 не передбачено терміну, упродовж якого така комісія призначається1.

_________________
1 В п. 3.5 Порядку № 1346 зазначається: «керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (в тому числі, поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше, ніж три особи…». До речі, в Порядку №1346 не визначено також і терміну створення комісії зі спеціального розслідування нещасних випадків зі смертельним наслідком та групових.

На кому дійсно лежить відповідальність за каліцтво поліцейського?

Висновок комісії з розслідування нещасного випадку

Посилаючись на висновок дисциплінарної комісії, яка виявила в діях потерпілого склад дисциплінарного правопорушення та на норму п. 3.11 Порядку № 13462, комісія з розслідування нещасного випадку склала акти за формами Н-5 та НТ, в яких визнала його таким, що стався під час проходження служби, але… не пов’язаний з виконанням службових обов’язків.

__________________
2 В п. 3.11 Порядку №1346 зазначається, що «комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов’язаний з виконанням службових обов’язків», якщо він стався … унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Отже, за переконанням зазначених комісій, у падінні поліцейського винен лише він сам і більше ніхто. Той факт, що нещасний випадок стався під час виконання ним службових обов’язків внаслідок дії небезпечного фактора (наявності льоду на тротуарі, по якому він рухався), комісіями не було враховано.

Але ж це — повний абсурд, бо правоохоронець не втримався на ногах, насамперед, через те, що тротуар був слизьким. Про наявність небезпечного фактора, тобто, про те, що, тротуар був слизьким, потім засвідчив не лише напарник сержанта поліції А., а й один з керівників підрозділу, який того ж дня побував на місці події, та й, зрештою, це підтвердила дисциплінарна комісія.

Хто мав очистити тротуар від льоду

Але давайте залишимо цей недолугий висновок на совісті членів комісій і з’ясуємо, чому о 10 год. 40 хв тротуар не був прибраний від льоду, хто повинен був подбати про безпечний стан вулиці?

Для того, аби про це довідатися, заглянемо в Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-XII, в ст. 9 якого, серед іншого, зазначено, що здійснення заходів щодо утримання в безпечному стані доріг, вулиць, залізничних переїздів, зон відчуження входить до компетенції їх власників.

А тепер з’ясуємо, хто є власником зазначених об’єктів? Щоб знайти відповідь на це питання відкриємо Закон України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV, в ст. 16 якого записано, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є їх комунальною власністю.

Оскільки, як відомо, належне утримання територій міст (зокрема, вулиць та доріг) здійснюють комунальні підприємства, які є структурними підрозділами органів місцевого самоврядування, то, за логікою, саме посадовці одного з цих підприємств і повинні нести відповідальність за наявність льоду на тротуарі, завчасно не подбавши про приведення вулиць, якими пересуваються пішоходи, зокрема, поліцейський патруль в належний безпечний стан.

Відповідальність за неналежне утримання доріг та вулиць

Нагадаю, що ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, передбачено покарання: накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Попри це, замість того, щоб з’ясувати, хто ще з пішоходів того дня отримав тілесні ушкодження внаслідок падіння на слизьких тротуарах, чи пішохідних переходах, притягнути до адміністративної відповідальності комунальників за неналежне утримання зазначених об’єктів, керівництво підрозділів поліції (як в місті, так і в області) спустило цю справу на гальмах, натомість, всю вину за нещасний випадок вирішило звалити на свого підлеглого.

Штраф — 60 НМДГ.

Роботодавець відповідає за створення безпечних умов праці

Справедливості ради слід зазначити, що каліцтво правоохоронця не лише на совісті комунальників. Якщо вже бути послідовним і принциповим до кінця, то треба нагадати, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII, який передбачає єдиний порядок організації охорони праці в Україні, створення безпечних умов праці, додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці покладається на роботодавця.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог щодо функціонування системи управління охороною праці.

Тож, у даному випадку, перш, ніж відправляти своїх підлеглих на патрулювання вулиць, їхній командир, за логікою, мав би пересвідчитися, що маршрут, за яким мали рухатися охоронці правопорядку, знаходиться в безпечному для пересування стані. В той день була несприятлива погода і посадовець не міг цього не помітити. Відтак, мав би вжити належних заходів впливу на комунальників або, хоча б, попередити їх про адміністративну відповідальність за невжиття заходів щодо приведення вулиць та доріг у належний стан. І лише після того, як ці об’єкти стануть безпечними, відправляти патрульних на чергування. Це — якщо слідувати букві Закону. Також, якби командир діяв так, як того вимагає Закон, відчував свою відповідальність за благополуччя своїх підлеглих, то він би подбав про те, щоб у таку негоду його патрульні, а можливо не тільки вони, були забезпечені засобами індивідуального захисту від падінь — так званими, льодоступами3.

__________________
3 Льодоступи (льодоходи) — накладки з шипами, які легко припасовуються на підошви взуття для того, аби убезпечити пересування на слизькій поверхні доріг, вулиць та тротуарів.

У матеріалах справи записано, що перед тим, як заступити в наряд, з патрулями було проведено цільовий інструктаж, але це аж ніяк не знімає відповідальності з командира за життя та здоров’я своїх підлеглих під час виконання ними своїх службових обов’язків, за створення їм для цього безпечних умов праці.

Оберігаючи мирний спокій жителів міста, що знаходиться приблизно за 1 км від зони розмежування із захопленою бойовиками територією України, правоохоронці повинні здійснювати ретельний контроль за дотриманням громадського порядку на закріпленому за ними маршруті, вживати заходів щодо недопущення різного роду провокацій, а не постійно дивитися собі під ноги та думати, як не впасти. Того фатального дня патрульні ж не на прогулянці були, а несли службу.

Комісія не розробила заходи щодо усунення причин нещасного випадку

Оскільки об’єктивного розслідування нещасного випадку, що стався з сержантом поліції А., не було проведено, то комісією не були розроблені та запропоновані заходи щодо усунення його справжніх причин. І це дуже прикро, бо розслідування нещасних випадків проводиться не лише для того, щоб за їх результатами скласти акти, що необхідні для здійснення відповідних виплат та відшкодувань потерпілим у зв’язку з втратою працездатності, а й для того, щоб зробити все необхідне, аби у майбутньому не допустити аналогічних трагедій.

Потерпілого звільнено зі служби

Продовжимо невеселу розповідь про митарства потерпілого правоохоронця. 27.05.2019 р. сержанта поліції А. було звільнено зі служби за пп. 2 п. 1. ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580-VIII через хворобу (?!).

Відтак, 29.05. 2019 р. керівництво місцевого підрозділу поліції направило потерпілого на проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) щодо визначення втрати відсотка працездатності та встановлення групи інвалідності. 18.06.2019 р. йому було встановлено третю групу інвалідності.

8.07.2019 р., тепер вже колишній поліцейський звернувся до ГУНП України в області з проханням провести повторне, повне, всебічне розслідування нещасного випадку, за результатами якого скласти акти за формою Н-5 та Н-1. Рівно через місяць йому в письмовій формі було в цьому відмовлено.

Розгляд справи у суді першої інстанції

Потерпілий звернувся до суду

Для захисту своїх інтересів потерпілий найняв адвоката, який в листопаді 2019 р. звернувся до місцевого окружного адміністративного суду з позовом до ГУНП України в області.

Адвокат просив:

  • визнати протиправним та скасувати:
    • висновок службового розслідування причин та обставин травмування сержанта поліції А.;
    • акти розслідування нещасного випадку від 05.02.2019 р., що стався 28 грудня 2018 року, за формами Н-5 та НТ;
  • зобов’язати ГУНП України в області провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався із сержантом поліції А. під час несення ним служби з охорони публічного порядку та скласти акти відповідно до Порядку № 1346.

Представник позивача зазначив, що зроблені комісією з розслідування нещасного випадку висновки є протиправними і ґрунтуються не на фактичних обставинах отримання потерпілим травми, а на підставі висновків службового розслідування, проведених дисциплінарною комісією.

Покази напарника потерпілого

Під час розгляду справи свідок, напарник потерпілого Н., дав місцевому суду показання про те, що того фатального дня погода була зимовою: йшов сніг, тротуарне покриття було замерзлим, слизьким. На думку свідка, нещасний випадок з позивачем стався через погані погодні умови, зокрема, через те, що тротуар, де він упав, не був посипаний піском комунальними службами.

Покази одного з командирів потерпілого

За свідченням одного з командирів поліцейського, що також міститься у справі, після отримання повідомлення про нещасний випадок з А., він особисто виїхав на місце події. Того дня йшов рідкий сніг, вкритий опадами тротуар був слизьким. Про незадовільні погодні умови і необхідність бути обережними, наряд патрульних було попереджено під час проведення цільового інструктажу, однак цього виявилося замало, щоб запобігти падінню поліцейського на слизькому тротуарі.

Свідок також повідомив, що йому не відомо, які саме правила трудової дисципліни міг порушити позивач у даному випадку, оскільки час та місце події вказують на те, що патрулювання здійснювалося нарядом за встановленим маршрутом, поліцейські пересувалися за графіком, дотримувалися застережень, що були висловлені під час інструктажу. Їх форма одягу та взуття відповідала встановленому зразку — однострою. За час служби сержант поліції А. зарекомендував себе, як серйозний, виважений, відповідальний поліцейський.

Рішення суду першої інстанції

Всебічно дослідивши справу, суд критично поставився до висновку відповідача про те, що в діях позивача вбачається порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пов’язане з невиконанням заходів особистої безпеки.

Відтак, вийшовши за межі позовних вимог, рішенням від 3 липня 2020 р. місцевий суд:

  • визнав протиправними та скасував:
    • наказ ГУНП України в області від 28.01.2019 р. № 209 про порушення поліцейським дисципліни;
    • акти розслідування нещасного випадку від 5.02.2019 р. за формами Н-5 та НТ;
  • зобов’язав відповідача у справі:
    • призначити і провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався із поліцейським А., відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням правової позиції суду, висловленої у даному рішенні;
    • скласти акти розслідування у відповідності до Порядку № 1346.

Закінчення в наступному номері